• 35
  •  
  •  
  •  
  •  

У житті будь-якої нації наступає момент, коли сама Історія ставить питання: чи існуватиме вона далі? Для німців такий момент настав у часи об’єднання в одну державу, в кінці 19 століття, для французів – у Великій Французькій революції, а іспанці доводили своє право на існування у роки Громадянської війни 1936-39 років. Конкретного рецепту в таких умовах, звісно, немає. Проте, деякі речі, все ж, універсальні. Перш за все – нація має сконсолідуватись, на певний час забувши про всі протиріччя. Адже коли питання стоїть про саме існування нації і держави, проблеми представництва когось і чогось у парламенті та прав національних, сексуальних та інших меншин, м’яко кажучи, не в тему.  Втім, розмова не про це. Один з найголовніших факторів, що зумовлює виживання нації та збереження форми її існування, держави це наявність Лідера, фігури, навколо якої і станеться об’єднання.

Якщо з об’єднанням в критичні моменти в українців все гаразд, то от з пошуком лідера ситуація відверто паскудна. Справа в тому, що українці шукають не людину, лідера з конкретним вирішенням питання нашого існування на землі, а месію, котрий і державу врятує і сусіда-алкоголіка особисто вилікує, і картоплю на городі перекопає, наркомана з під’їзду вижене.  Відповідно вирішить ВСІ питання. Логічно, що людині таке не під силу, а от зіграти роль месії зможе будь-який політик. Потім, стаючи на чолі держави, він виявляється або некомпетентним м*даком, або відвертим зрадником. На подібні приклади українська історія дуже щедра. Наприклад, Грушевський який розпустив чверть мільйонну армію, маючи загрозу Росії зі Сходу і австро-німецького фронту із Заходу. Про очільників сьогоднішнього дня, чиї заводи у Дніпрі постачають акумулятори у Ростов, можна навіть не говорити.

Лідер же лише вказує шлях, організовує роботу. Умовно кажучи, картоплю копаєш ти, але тобі дають для того шмат землі. А з алкоголіками віршує питання конкретна поліція, принципи роботи якої прописані головою держави. Очевидно, що Україна потребує керманича, який згуртує Націю навколо себе і врешті ми переможемо, а не як завжди. То ж хто зможе зробити Ukraine great again?

Перш за все, майбутній Лідер – націоналіст. Це аксіома. У час війни немає місця ідеям демократії, рівності і лібералізму. За кермом держави мають стояти люди, що возвели ціну Батьківщини в абсолют. Жоден інший.

По-друге, треба розуміти, що в сьогоднішніх реаліях людина, що очолює державу і націю мусить пройти військовий гарт. Бажано – відвоювати десь у гостинних донбаських степах. Потрібно це тому що, під час війни, люди у камуфляжі мають найбільшу довіру суспільства. Також саме на війні розкриваються багато істинних сторін людини. І лиш по цьому можна сказати, чи гідний солдат бути генералом.

По-третє ця людина мусить бути інтелектуалом. Не інтелігентом, що забурився в бібліотечні трактати та надає перевагу позиції «внє палітіки», а інтелектуалом, тобто вдосталь начитаним та компетентним членом суспільства, що може красиво, елегантно та переконливо пояснити свою думку як професору з докторською степінню, так і шахтарю, який щойно виліз із забою.

Також має значення походження. Звісно, діти не відповідають за своїх батьків, проте людина, яка народилась в сім’ї олігарха, або народного депутата, нечистого на руку навряд з дитинства всотувала любов до нації та народу. Це ж стосується численних екс –чиновників, не чистих на руку депутатів, бандитів і їм подібних. Не може грабіжник стати святим.

І врешті, він має вести за собою команду, свою гвардію. По-перше, без вірних соратників нереально зробити найменше, а по-друге, це своєрідний індикатор: чи готові за людиною йти інші, приставати до його справи.

Таких людей в Україні вистачає. То чого ж вони не очолять державу, спитає той, хто в ній не жив.

Справа в тому, що українці в силу свого інфантилізму не можуть зрозуміти одну річ – Лідер це не месія, що одним помахом булави врятує державу та зруйнує Москву. Це жорсткий керівник, що обмежить твої права та змусить працювати до поту й крові, він пожене тебе на Схід, з останніх твоїх сил, поки останній російський солдат не потоне десь в Чукотському морі. Вічно занепокоєна збочена Європа проклинатиме його, бо повішання зрадників та примусові роботи з будівництва купола реактора Чорнобильської АЕС для хабарників не надто відповідають «Декларації прав людини». Можливо, навіть, ти проклянеш його, але діти твої народяться у великій та заможній Україні.

Такі люди в Україні є. Їм треба дати лиш шанс.
Друг Діно

  • 35
  •  
  •  
  •  
  •